Новое слово в полемике по поводу подлинности «Кодекса Гролье»
(на рус.яз.) ::: (українською мовою)
15.09.2016. IndiansWorld.org. (на рус.яз.) Из всех культур и цивилизаций Древней Америки майя оставили после себя самое богатое письменное наследие. Правда, состоит оно, прежде всего, из иероглифических текстов, вырезанных в камне или расписанных на керамике. Специалисты не сомневаются в том, что во времена расцвета цивилизации майя существовало большое количество бумажных книг, однако, в отличие от Египта с его пустынями, во влажном тропическом климате Центральной Америки эти документы не имели шансов сохраниться без постоянного воспроизведения и переписывания, поскольку быстро разлагались или съедались муравьями. По этой причине до настоящего времени уцелело лишь несколько бумажных рукописей майя, которые принято называть «кодексами». Три книги известны еще с XIX века и, вероятно, попали в Старый Свет вскоре после Конкисты, а теперь хранятся в разных городах Европы: Дрездене, Париже и Мадриде. Их подлинность не ставится под сомнение. В 1973 году известный американский исследователь М. Ко опубликовал вероятную четвертую книгу, так называемый «Кодекс Гролье». Считается, что он наряду с другими жертвоприношениями был найден черными археологами в одной из сухих пещер Чьяпаса, а ныне рукопись хранится в частной коллекции в Мексике. «Кодекс Гролье» вместе с прочими индейскими реликвиями приобрел в Чьяпасе в 1965 году коллекционер Хосе Саенс, свое название он получил в честь нью-йоркского частного клуба антикваров, в котором экспонировался в 1971 году. Рукопись сохранилась только в виде фрагментов и сейчас состоит из десяти листов, всецело посвященных движению планеты Венера. Она очень заметно отличается от остальных известных книг майя (в частности в ней сравнительно мало иероглифических знаков), к тому же была найдена грабителями, а не в ходе легальных раскопок, поэтому многие специалисты считают этот документ подделкой современных фальсификаторов.
Недавно в американском издательстве Precolumbia Mesoweb Press вышел из печати третий том замечательной книжной серии Maya Archaeology. Он состоит из ряда статей, написанных компетентными археологами и эпиграфистами. Одним из центральных материалов тома стала публикация М. Ко, М. Миллер, С. Хаустона и К. Таубе The Fourth Maya Codex, посвященная «Кодексу Гролье». К сожалению, мы пока не имели возможности ознакомиться с оригиналом статьи, но краткое изложение ее основных положений доступно на официальном сайте Университета Брауна.
Уважаемые авторы провели собственное исследование «Кодекса Гролье» и пришли к выводу о его бесспорной подлинности. Они проанализировали происхождение кодекса, его стиль и иконографию, размещенные на его страницах таблицы движения Венеры, а также использовали данные радиоуглеродного датирования рукописи. Ко и его коллеги подчеркивают, что, несмотря на отличия от других известных бумажных книг майя, «Кодекс Гролье» имеет с ними много общего. Все эти рукописи по своему предназначению являются жреческими требниками, то есть содержат информацию, которая помогала служителям культа отслеживать ход времени по движению небесных тел, гадать и совершать другие обряды, определять благоприятные и неблагоприятные дни и так далее. Методы радиоуглеродного анализа позволяют датировать бумагу и рисунки «Кодекса Гролье» ХІІІ веком, следовательно, по состоянию на сегодняшний день он является древнейшей известной бумажной рукописью из Доколумбовой Америки. Как отмечают авторы статьи, если «Кодекс Гролье» – подделка, то это означает, что его фальсификаторы владели информацией, которая в середине ХХ века еще не была известна ученым. В частности они должны бы были интуитивно предугадать существование в пантеоне майя богов, позднее идентифицированных исследователями, а также точно знать способ, которым майя получали синюю краску, и это при том, что ее аналог в лаборатории синтезировали только в 1980-х годах.
Как уже было сказано, «Кодекс Гролье» содержит иконографическую и календарную информацию, связанную с движением Венеры. Майя и другие народы Мезоамерики ассоциировали циклы Венеры и периоды времени с конкретными богами. Большое значение придавалось счету времени, истекающего между двумя гелиакическими восходами Венеры, то есть моментами, когда эта планета видна на небе до восхода Солнца. Вероятно, на основании такого рода астрономических явлений майя создавали свои собственные ритуальные циклы. По словам авторов статьи, на страницах кодекса изображены те боги, которые оказывали непосредственное влияние на повседневную жизнь людей и связывались с основополагающими явлениями окружающего мира: Солнцем, молнией, смертью и так далее. По мнению С. Хаустона, «Кодекс Гролье» не принадлежал к числу первоклассных рукописей, созданных по заказу царей или придворной элиты. Поскольку в этой книге основное внимание сосредоточено на изображениях и заложенных в них смыслах, пользоваться ею мог даже человек, не владевший на достаточно высоком уровне иероглифическим письмом. «Кодекс Гролье», вероятно, сослужил службу нескольким поколениям календарных жрецов, которые на основании этой рукописи пророчили, что должно произойти.
Таким образом, по мнению авторов статьи в Maya Archaeology, «Кодекс Гролье» является четвертой подлинной рукописью древних майя, сохранившейся до настоящего времени. Будущее покажет, удалось ли М. Ко и его коллегам поставить точку в длительной научной полемике по этому вопросу.
Нове слово в полеміці щодо автентичності «Кодексу Ґрольє»
15.09.2016. IndiansWorld.org. (укр.) З-поміж усіх культур і цивілізацій Стародавньої Америки майя залишили після себе найбагатшу писемну спадщину. Щоправда, складається вона насамперед із ієрогліфічних текстів, вирізьблених у камені або розписаних на кераміці. Фахівці не піддають сумніву, що в часи розквіту цивілізації майя існувала велика кількість паперових книг, однак, на відміну від Єгипту з його пустелями, у вологому тропічному кліматі Центральної Америки ці документи не мали шансів зберегтися без постійного відтворення і переписування, оскільки швидко розкладалися або з’їдалися мурахами. Тому до нашого часу вціліло лише кілька паперових рукописів майя, що їх прийнято називати «кодексами». Три книги відомі ще з XIX століття й, імовірно, потрапили до Старого Світу невдовзі після Конкісти, а нині зберігаються в різних містах Європи: Дрездені, Парижі та Мадриді. Їхня справжність не піддається сумніву. У 1973 році відомий американський дослідник М. Ко опублікував імовірну четверту книгу, так званий «Кодекс Ґрольє». Вважається, що його разом з іншими жертвоприношеннями було знайдено чорними археологами в одній із сухих печер Чіапаса, а нині рукопис зберігається у приватній колекції в Мексиці. «Кодекс Ґрольє» вкупі з іншими індіанськими реліквіями в 1965 році придбав у Чіапасі колекціонер Хосе Саєнс, свою назву він отримав на честь нью-йоркського приватного клубу антикварів, в якому експонувався у 1971 році. Рукопис зберігся лише як фрагменти і нині складається із десяти аркушів, цілковито присвячених рухові планети Венера. Він дуже відрізняється від решти відомих книг майя (зокрема в ньому порівняно мало ієрогліфічних знаків), до того ж був знайдений грабіжниками, а не в ході легальних розкопів, тому багато хто з фахівців вважає цей документ підробкою сучасних фальсифікаторів.
Нещодавно в американському видавництві Precolumbia Mesoweb Press вийшов друком третій том чудової книжкової серії Maya Archaeology. Він складається із низки статей, написаних компетентними археологами та епіграфістами. Одним з центральних матеріалів тому стала публікація М. Ко, М. Міллер, С. Хаустона та К. Таубе The Fourth Maya Codex, присвячена «Кодексу Ґрольє». На жаль, наразі ми не мали змоги ознайомитися із оригіналом статті, але стислий виклад її головних положень доступний на офіційному сайті Університету Брауна.
Поважні автори провели власне дослідження «Кодексу Ґрольє» і дійшли висновку про його беззаперечну автентичність. Вони проаналізували походження кодексу, його стиль та іконографію, уміщені на його сторінках таблиці руху Венери, а також використали дані радіовуглецевого датування рукопису. Ко і його колеги наголошують, що, попри відмінності від інших відомих паперових книг майя, «Кодекс Ґрольє» має із ними багато спільного. Усі ці рукописи за своїм призначенням є жрецькими требниками, тобто містять інформацію, яка допомагала служителям культу відстежувати хід часу за рухом небесних тіл, ворожити й здійснювати інші обряди, визначати сприятливі та несприятливі дні тощо. Методи радіовуглецевого аналізу дозволяють датувати папір і малюнки «Кодексу Ґрольє» ХІІІ століттям, а це означає, що на сьогодні він є найдавнішим відомим паперовим рукописом із Доколумбової Америки. Як зазначають автори статті, якщо «Кодекс Ґрольє» – підробка, то це означає, що його фальсифікатори володіли інформацією, яка станом на середину ХХ століття ще не була відома вченим. Зокрема вони мали б інтуїтивно передбачити існування в пантеоні майя богів, котрих дослідники ідентифікували пізніше, а також точно знати спосіб, що ним майя отримували синю фарбу, аналог якої в лабораторії синтезували лише у 1980-х роках.
Як уже було сказано, «Кодекс Ґрольє» містить іконографічну й календарну інформацію, пов’язану із рухом Венери. Майя та інші народи Мезоамерики асоціювали цикли Венери і періоди часу з конкретними богами. Великого значення надавалося рахункові часу, що минав між двома геліакічними сходами Венери, тобто моментами, коли цю планету видно на небі до сходу Сонця. Імовірно, на підставі таких астрономічних явищ майя створювали свої власні ритуальні цикли. За словами авторів статті, на сторінках кодексу зображено тих богів, що безпосередньо впливали на повсякденне життя людей і пов’язувалися із наріжними явищами навколишнього світу: Сонцем, блискавкою, смертю тощо. На думку С. Хаустона, «Кодекс Ґрольє» не належав до числа першорядних рукописів, виготовлених на замовлення царів чи придворної еліти. Оскільки у цій книзі головну увагу зосереджено на зображеннях і закладених у них сенсах, то користуватися нею могла навіть така людина, що не володіла на достатньо високому рівні ієрогліфічним письмом. «Кодекс Ґрольє», імовірно, прислужився кільком поколінням календарних жерців, які на основі тлумачень цього рукопису пророчили, що має статися.
Таким чином, на думку авторів статті в Maya Archaeology, «Кодекс Ґрольє» є автентичним четвертим паперовим рукописом стародавніх майя, що зберігся до нашого часу. Майбутнє покаже, чи поставили М. Ко та його колеги крапку в довготривалій науковій полеміці щодо цього питання.
Источник/Джерело
13th century Maya codex, long shrouded in controversy, proves genuine. URL: http://news.brown.edu/articles/2016/09/mayacodex