«Пещера полуночного ужаса» стала местом массового жертвоприношения детей древними майя

23.04.2016. IndiansWorld.org. (рус.) Всякий раз, когда заходит речь о майя и других цивилизациях Древней Америки, среднестатистический собеседник наряду с пирамидами, сложным календарем, иероглифической письменностью вспоминает об отвратительной с точки зрения нашего современника практике человеческих жертвоприношений. Испанские авторы XVI века много и охотно писали о жестоких обычаях коренных народов Мезоамерики. В частности Д. де Ланда упоминает о том, что на полуострове Юкатан майя в случае какого-либо несчастья или опасности жертвовали богам своих собственных детей. Под влиянием таких рассказов в обыденном сознании сложилось представление о древних майя как о жестоких дикарях, практиковавших массовое ритуальное убийство. Однако оценить реальные масштабы человеческих жертвоприношений довольно сложно. В письменных источниках классического периода повествуется, прежде всего, о единичных убийствах и принесении в жертву побежденных врагов: царей или влиятельных военачальников. До недавнего времени археологам в области майя за исключением знаменитого «Сенота жертв» в Чичен-Ице не было известно ни одной действительно массовой «братской могилы» с останками сотен или тысяч жертв. По этой причине общепринятой является точка зрения, что в сравнении, к примеру, с ацтеками человеческие жертвоприношения у древних майя носили ограниченный характер и таили опасность главным образом для политической элиты.

Этот традиционный взгляд на проблему может коренным образом измениться после впечатляющих открытий, совершенных антропологом М. Праутом и его коллегами в «Пещере полуночного ужаса», расположенной на территории округа Кайо (Белиз). На протяжении трех сезонов полевых работ (2008-2010) внутри пещеры были найдены 9 566 человеческих останков: костей, фрагментов костей и зубов. Поскольку кости фрагментированы, пока трудно установить точное число людей, обретших вечный покой в пещере. Тщательное изучение останков показало, что 2 196 или 25,36% костей принадлежали лицам, к моменту смерти не достигшим еще и шестнадцати лет. Среди них более всего (41,1%) было идентифицировано костей детей в возрасте от четырех до десяти лет. Такая возрастная диспропорция, отсутствие погребальных даров, а также тот факт, что кости найдены в пещере, подталкивают к выводу, что детей убили. По мнению М. Праута, их принесли в жертву богу дождя и молнии Чаахку. Антрополог отмечает, что майя не использовали пещеры в качестве обычного места для погребений, ведь в их влажной среде останки плохо сохранялись. В то же время пещерам придавали большое сакральное значение, там часто проводили разнообразные обряды, следовательно, вполне могли совершать ритуальное убийство. Радиоуглеродные датировки костей указывают на то, что майя хранили тела в пещере в течение примерно 1 500 лет, начиная со времени зарождения их цивилизации в I тысячелетии до н. э. По меньшей мере 114 тел были сброшены вглубь пещеры возле подземного потока. Очевидно, это темное место с источником воды считалось идеальным для жертвы Чаахку.

До сих пор единственным известным примером массовых человеческих жертвоприношений в области древних майя был вышеупомянутый «Сенот жертв» в Чичен-Ице. Проведенный недавно анализ показал, что в сеноте найдены останки 101 особы, из которых 51, то есть половина от общего числа, были детьми или подростками. Сравнение этих результатов с данными, полученными при изучении костей из «Пещеры полуночного ужаса», позволило М. Прауту заключить, что дети составляли половину от всех человеческих жертв, принесенных древними майя своим богам.

Внутри «Пещеры полуночного ужаса». Вид на вход в пещеру. Фото: Майкл Праут

Кости из «Пещеры полуночного ужаса». Фото: Майкл Праут

«Печера опівнічного жаху» стала місцем масового жертвоприношення дітей стародавніми майя

23.04.2016. IndiansWorld.org. (укр.) Щоразу, коли заходить мова про майя та інші цивілізації Стародавньої Америки, пересічний співрозмовник поряд з пірамідами, складним календарем, ієрогліфічною писемністю згадує про огидну з погляду нашого сучасника практику людських жертвоприношень. Іспанські автори XVI століття багато й охоче писали про жорстокі звичаї корінних народів Мезоамерики. Зокрема Д. де Ланда згадує про те, що на півострові Юкатан майя в разі якогось нещастя або небезпеки жертвували богам своїх власних дітей. Внаслідок таких розповідей у свідомості широкого загалу склалося уявлення про стародавніх майя як жорстоких дикунів, що практикували масове ритуальне вбивство. Однак оцінити реальні масштаби людських жертвоприношень доволі складно. У писемних джерелах класичної доби йдеться насамперед про одиничні вбивства і принесення в жертву переможених ворогів: царів або впливових воєначальників. Донедавна археологам в області майя за винятком знаменитого «Сеноту жертв» у Чичен-Іці не було відомо жодної дійсно масової «братської могили» із рештками сотень або тисяч жертв. З цієї причини загальноприйнятою є точка зору, що, наприклад, порівняно з ацтеками людські жертвоприношення у стародавніх майя мали обмежений характер і становили небезпеку головним чином для політичної еліти.

Цей традиційний погляд на проблему може зазнати докорінних змін після вражаючих відкриттів, здійснених антропологом М. Праутом та його колегами у «Печері опівнічного жаху», розташованій на території округу Кайо (Беліз). Упродовж трьох сезонів польових робіт (2008-2010) всередині печери було знайдено 9 566 людських решток: кісток, фрагментів кісток та зубів. Через фрагментарність кісток наразі важко визначити точну кількість людей, що знайшли вічний спокій у печері. Ретельне вивчення решток показало, що 2 196 або 25,36% кісток належали особам, яким на момент смерті не було ще й шістнадцяти років. З-поміж них найбільше (41,1%) було ідентифіковано кісток дітей у віці від чотирьох до десяти років. Така вікова диспропорція, відсутність поховальних дарунків, а також той факт, що кістки знайдено в печері, підштовхують до висновку, що дітей вбили. На думку М. Праута, їх принесли у жертву богові дощу та блискавки Чаахку. Антрополог зазначає, що майя не використовували печери як звичайне місце для поховань, адже у їхньому вологому середовищі останки погано зберігалися. Натомість печерам надавали великого сакрального значення, там часто проводили різноманітні обряди, отже, цілком могли здійснювати ритуальне вбивство. Радіовуглецеві датування кісток вказують на те, що майя зберігали тіла в печері упродовж близько 1 500 років, починаючи від часу зародження їхньої цивілізації в І тисячолітті до н. е. Щонайменше 114 тіл було скинуто в глибоку частину печери біля підземного потоку. Вочевидь, це темне місце з джерелом води вважалося ідеальним для жертви Чаахку.

Досі єдиним відомим прикладом масових людських жертвоприношень в області стародавніх майя був згадуваний уже «Сенот жертв» у Чичен-Іці. Проведений нещодавно аналіз показав, що в сеноті знайдено рештки 101 особи, з-поміж яких 51, тобто половина від загальної кількості, були дітьми або підлітками. Порівняння цих результатів із даними, отриманими при вивченні кісток з «Печери опівнічного жаху», дозволило М. Прауту зробити висновок, що діти складали половину від усіх людських жертв, принесених стародавніми майя своїм богам.

Источники/Джерела: