Монументи з Тіпан-Чен-Віца: ще одне городище стародавніх майя розкриває свої таємниці

(на рус.яз.)

Центральною публікацією в останньому числі відомого серед майяністів англомовного наукового часопису The PARI Journal стала об’ємна і важлива стаття про нові монументи з ієрогліфічними написами, що їх археологи знайшли у городищі стародавніх майя Тіпан-Чен-Віц (Беліз).[i] На нашу думку, це добра нагода розповісти читачам сайту «Мир индейцев» про маловідому донедавна частину світу майя, тим паче, що розкопки в Тіпан-Чен-Віці (його також скорочено називають просто Тіпан) тривають і у майбутньому можна очікувати нових цікавих знахідок.

Мапа області майя

Отже, городище Тіпан-Чен-Віц розташоване на території округу Кайо лише в 17 км на південь від Бельмопана, столиці Белізу. Але, попри таку близькість до осередку цивілізації, про його існування було офіційно повідомлено лише в 2009 році.[ii] Дослідження у Тіпані стали одним із важливих напрямів роботи археологічного проекту в Центральному Белізі (Central Belize Archaeological Survey, скорочено CBAS). Невдовзі після відкриття городища було складено мапу його центральної частини площею 5,2 га із 63 головними спорудами. Ядро Тіпана складається зокрема із семи площ, п’яти дворів, щонайменше п’ятьох храмів, стадіону для гри в м’яч у формі літери Т, трьох доріг-сакбе і палацового комплексу, що сягає понад 20 м заввишки. На сьогодні Тіпан-Чен-Віц є одним із п’яти найбільших городищ стародавніх майя в Белізі. Розгалужена мережа доріг-сакбе поєднувала його із меншими сусідніми городищами Йашбе і Кахаль-Віц-На, розташованими у 1,5 і 3 км на захід. На думку археологів, з політичного погляду Йашбе і Кахаль-Віц-На підпорядковувалися Тіпан-Чен-Віцу, тоді як останній був столицею царства, сфера впливу якого простягалася на довколишню область у понад 155 км². Приблизні межі царства Тіпан визначають на підставі розташування городищ Діп-Валлі (10,4 км на схід), Камалоте і Генґінґ-Рок (12,2 км на північ), Блекмен-Едді (15,4 км на північний захід) та нещодавно знайденого Ловер-Бартон-Крік (11,9 км на захід).[iii]

Мапа центральної частини Тіпан-Чен-Віца (за Д. Гонсалесом)

Археологічні роботи у Тіпан-Чен-Віці було розпочато в 2010 році. Головну увагу зосередили на розкопках широких сходів «Споруди A-1», що використовувалася як вхід до палацового комплексу Тіпана. Між 750 і 850 роками над основою сходів звели низьку платформу, облицьовану плитами із щільного кристалічного вапняку. Схожі плити було знайдено і при дослідженні інших споруд у Тіпані, отже, можна вести мову про характерну ознаку місцевої архітектури, виявлену так само в Йашбе і Кахаль-Віц-На. Цікаво, що монолітні плити-панелі широко використовувалися для прикрашання сходів у городищах долини ріки Пасьон: Дос-Піласі, Агватеці, Тамаріндіто й інших. Нещодавно їх було виявлено і при розкопках храму в Наранхо. Знавцям політичної історії майя добре відомо, що донька правителя Південного Кукуля (Дос-Пілас) Бахлах-Чан-К’авііля Іш-Вак-Чан[iv] у 682 році «прибула» в Са’альське царство (Наранхо), де кілька років потому народила спадкоємця трону.[v] Як ми покажемо далі, існують достатньо вагомі, хоча й непрямі, докази для обґрунтування твердження, що у VIII столітті царі Тіпан-Чен-Віца належали до числа васалів могутнього Са’аля. Тому цілком імовірно, що особлива архітектурна традиція народилася в регіоні Пасьон, згодом цариця Іш-Вак-Чан запровадила її в Наранхо, звідки звичай прикрашання сходів монолітними вапняковими плитами поширився на підлеглий Са’альському царству Тіпан-Чен-Віц.[vi]

Писемні пам’ятки з Тіпан-Чен-Віца можна чітко поділити на дві групи: тексти на фрагментах кераміки і монументальні написи. Тексти на кераміці збереглися лише в уривках, їх було знайдено у невеликій печері, що розташовується на площі C Тіпана і позначається офіційно як TCU s.08. Усередині печери археологи виявили численні уламки кераміки, обсидіанові леза та інші приношення. Хоча з-поміж знахідок переважає кераміка пізнього або термінального класичного періоду (650-950 роки), трапляються також ранньокласичні (250-550 роки) і навіть докласичні (0-250 роки) зразки. Це означає, що, по-перше, на межі нашої ери у Тіпан-Чен-Віці вже мешкало населення, яке використовувало печеру TCU s.08 як місце для здійснення обрядів, а по-друге, печера не втратила свого сакрального значення упродовж майже тисячі років. Нечисленні фрагменти кераміки з ієрогліфічними текстами фахівці датують середнім і термінальним класичним періодом. На жаль, від оригінальних написів збереглися лише поодинокі ієрогліфи, зокрема дати, титули, дієслова. На підставі цих коротких уривків неможливо сказати нічого певного про зміст текстів. Дослідники однак звертають увагу на те, що середньокласичні черепки із Тіпана зі стилістичного погляду дуже схожі на поліхромну кераміку, яка в той час набула поширення у Тікалі і містах, залежних від Кукульського царства. До поразки у війні 562 року Кукуль був наймогутнішим царством майя, тому цілком імовірно, що скромний Тіпан потрапив у його сферу впливу, хоча робити якісь певні висновки наразі передчасно.[vii]

План монумента 1 із Тіпан-Чен-Віца, на якому позначено розташування ієрогліфічних медальйонів з переднього і правого боків (промальовки К. Хелмке і К. Андреса)

У 2011 році археологи вели розкопки сходів «Споруди A-1» і знайшли перший монумент із Тіпан-Чен-Віца – велику плиту з кристалічного вапняку, що має 1,25 м завдовжки, 0,9 м завширшки і 26 см заввишки. Текст пам’ятки складається із п’яти ієрогліфічних медальйонів, що їх було викарбовано з переднього і правого боків плити. Напис, імовірно, починався із Календарного кола, від якого збереглася лише дата 365-денного сонячного року хааб 13 Муваахн. Якщо припустити, що монумент 1 створили з нагоди завершення двадцятиріччя, повну дату можна реконструювати як 9.14.0.0.0, 6 Ахав 13 Муваахн (5 грудня 711 року). Далі сказано, що в цей день «було надано форму його каменю», тобто різьбярі завершили роботу над монументом 1. За правилами побудови речень в ієрогліфічних текстах майя класичної доби, після опису дії мало йти ім’я або титул того, кому «належав» камінь. Комбінація ієрогліфічних знаків PIIT?-ta-AJAW у четвертому медальйоні справді нагадує запис царського титулу, що його можна перекласти як «владар Пііта» чи «владар паланкіну».[viii] Щоправда, читання знаку Т168 у цьому контексті як AJAW не є безспірним, оскільки елементи Т733 і Т168 можуть тут бути не окремими знаками, а частинами однієї великої логограми.[ix] У цьому випадку повністю текст на монументі 1 можна перекласти наступним чином: «[У день 6 Ахав] 13 Муваахн було надано форму його кам’яному паланкінові». Кам’яні копії паланкінів у мистецтві стародавніх майя поки невідомі, хоча на стелі 32 з Наранхо зображено великий паланкін на піднятій платформі. Теоретично монумент 1 з Тіпана міг початково використовуватися як п’єдестал для такого паланкіну. Останній ієрогліфічний медальйон монумента 1 частково знищено ерозією, однак у ньому так само можна розпізнати логограму PIIT?, «паланкін».[x]

Ієрогліфічні медальйони монумента 1 із Тіпан-Чен-Віца (промальовка К. Хелмке)

Монумент 1 із Тіпан-Чен-Віца, імовірно, ще за давніх часів розбили, тому його оригінальний текст зберігся неповністю. А проте відкриття пам’ятки стало важливою археологічною подією. Це був перший монумент із ієрогліфічним написом, знайдений у цій частині Центрального Белізу. Знахідка підтвердила думку вчених, що Тіпан-Чен-Віц був столицею окремого царства, яке поширило свою владу на околишні місцевості. У 2013 році археологи продовжили розкопки сходів «Споруди A-1», маючи на меті знайти відсутні частини монумента 1 і несподівано виявили фрагменти нової пам’ятки, монумента 2. Стан знахідки свідчить про те, що цей монумент так само розбили ще у давнину. Початково він міг являти собою настінну панель або прикрашати сходи. Від ієрогліфічного тексту, на жаль, збереглися лише дрібні і розрізнені уламки, тому про його зміст неможливо сказати нічого певного.[xi]

Найбільш вражаючі відкриття у Тіпан-Чен-Віці було зроблено в 2015 році. Як і упродовж попередніх сезонів, археологи досліджували «Споруду A-1». Цього разу найважливішим підсумком розкопок стало відкриття двох панелей із зображеннями гравців у м’яч, монументів 3 та 4 з Тіпана. Пам’ятки такого типу добре відомі в Петені, але уперше їх було виявлено на території Белізу. Обидві панелі знайшли розбитими і переміщеними з оригінального контексту ще за термінальної класичної доби. Можна припустити, що ці пам’ятки, так само як і монументи 1 та 2, було зумисно пошкоджено вандалами під час спустошення царського палацу Тіпана.[xii]

Монумент 3 зберігся майже повністю, хоча його й розбили на два великих шматки. Зображення і напис так само досить чіткі, втрачено лише незначні деталі. На панелі ми можемо бачити гравця у захисному спорядженні, що готовий відбити масивного каучукового м’яча. Як і на інших подібних монументах, всередині м’яча міститься ієрогліфічний запис «9 нахб», котрий, на думку дослідників, позначає його розміри.[xiii] Основний текст монумента 3 починається з дати 7 Кімі 14 Сек. Відомо, що дати Календарного кола повторюються раз на 52 роки, тому дослідникам буває часом важко встановити точний час тієї або іншої події. Проте варто згадати, що монумент 1 з Тіпана найімовірніше було освячено в день 9.14.0.0.0, 6 Ахав 13 Муваахн (5 грудня 711 року). Найближче до цієї дати Календарне коло 7 Кімі 14 Сек відповідає дневі 9.14.4.9.6, 7 Кімі 14 Сек (18 травня 716 року), тому саме такий варіант реконструкції наразі можна вважати найбільш прийнятним. Дієслово події в блоці А3 є похідним від кореня ч’ам, «схопити, узяти». Його поява у контексті гри в м’яч є досить несподіваною, адже зазвичай стародавні майя вживали це слово для опису церемонії царської коронації, зокрема взяття берла із зображенням бога К’авііля. Наразі значення дієслова «узяв» на монументі 3 з Тіпана не зовсім зрозуміле, хоча варто звернути увагу, що зображений на ньому гравець у своїй лівій руці тримає незвичний предмет, який нагадує віяло. Можливо, в ієрогліфічному тексті мова йде саме про взяття цього предмета або про якийсь невідомий нам етап гри. Завершується напис іменем головного героя оповіді, вочевидь, тотожного зображеному гравцеві. Ім’я персонажа можна лише почасти дешифрувати як Тівооль-…-Хіш,* на жаль, на монументі не наведено жодного його титулу. Гіпотетично він міг бути царем Тіпана, але твердих доказів, які підтвердили б це припущення, поки немає.[xiv]

Монумент 3 із Тіпан-Чен-Віца (фото і промальовка К. Хелмке)

Монумент 4 так само являє собою фрагмент панелі із зображенням гравця в м’яч та ієрогліфічним текстом. Ліву частину монумента досить сильно пошкоджено, але напис, на щастя, зберігся краще. У ньому повідомляється, що перед нами образ Ханаахб-Уті’-Чаналь-К’ахк’а, «Нааххо’чанського владаря». Наах Хо’ Чан, що в перекладі може означати «Будинок п’ятого неба» або «Перші п’ять небес», неодноразово згадується у текстах майя класичної доби як міфічна місцевість, в якій живуть і діють боги. Наприклад, на боковому косяку святилища у «Храмі хреста з листям» в Паленке «юним Нааххо’чанським владарем» названо Унен-К’авііля, одного із богів «Паленкської тріади». Історичні особи носили такий титул вкрай рідко. Якийсь «Нааххо’чанський владар», імовірно, здійснив ритуальне паломництво до печери у Нах-Тунічі в 745 році. На стелі 5 з Тікаля «Священний Кукульський Владар» Йіхк’ін-Чан-К’авііль названий «Нааххо’чанським калоомте’».[xv] Нарешті, на вазі невідомого походження K0791 згадано духа вахй із Нааххо’чана. На думку відомого американського дослідника Д. Стюарта, стародавні майя уявляли істот вахй як одушевлені темні сили, що їх могутні чаклуни, зокрема правителі, застосовували для завдання шкоди іншим людям.[xvi] Ці демони часто згадувалися у прив’язці до тієї або іншої династії, своїх власних вахй мали зокрема «Священні Кукульські Владарі», «Священні Баакальські Владарі» тощо. Таким чином, тексти печери у Нах-Тунічі і вази K0791 спонукають зробити висновок, що, окрім небесного володіння богів, на політичній карті майя класичної доби існувало цілком реальне земне царство Нааххо’чан. На монументах із зображенням гри у м’яч стародавні майя нерідко увічнювали спортивне змагання між місцевим правителем та владарем із якогось іншого царства. З цієї причини наразі важко визначити, чи був Тіпан-Чен-Віц столицею Нааххо’чана. Варто однак звернути увагу, що у напису на кільці зі стадіону в Наранхо згадано особу із дуже схожим ім’ям Уті’-Чаналь-К’ахк’. Якщо припустити, що в обох випадках йдеться про одну й ту саму людину, то ми маємо чергове свідчення міцного зв’язку Тіпана з Са’альським царством. Втім, наразі дослідники мають замало конкретної інформації, тому поки передчасно відкидати й міфологічну інтерпретацію тексту на монументі 4 з Тіпана, адже гіпотетично в ньому мова могла йти про легендарну подію із далекого минулого, гру, в якій брали участь боги і яку тепер мали відтворити земні царі. Стародавні майя у своїх текстах нерідко вдавалися до такого ідеологічного прийому, проводячи паралелі між сучасною їм подією та діяннями богів чи легендарних предків.[xvii]

Монумент 4 із Тіпан-Чен-Віца (фото і промальовка К. Хелмке)

Завершивши розповідь про окремі монументи, перейдімо тепер до ширшої проблеми і спробуймо дати бодай попередню відповідь на питання: яке місце посідав Тіпан-Чен-Віц у загальній політичній системі майя класичної доби? Із дат Календарного кола випливає, що монументи Тіпана найімовірніше створили в першій чверті VIII століття. Це був час, коли Са’альське царство досягло піку могутності за правління сина цариці Іш-Вак-Чан К’ахк’-Тілів-Чан-Чаахка. У той час як перша половина його владарювання минула під знаком безперервних воєнних кампаній, після 710 року К’ахк’-Тілів-Чан-Чаахк приділяв великої уваги зміцненню своєї влади над підкореними територіями. Зокрема са’альський цар активно налагоджував дипломатичні контакти і намагався здобути прихильність васалів, даючи їм коштовні дарунки, насамперед власний вишуканий парадний посуд. На превеликий жаль, кілька стел з Наранхо, що їх було встановлено між 714 і 721 роками, погано збереглися, але в тексті на стелі 31 під 719 роком, можливо, згадано ту саму особу, котра грає у м’яч на монументі 3 з Тіпана. Хоча погана збереженість напису не дозволяє говорити про це з певністю, можна припустити, що на стелі з Наранхо фігурував правитель Тіпана як васал і союзник К’ахк’-Тілів-Чан-Чаахка. Такий висновок видається цілком логічним, адже Са’альське царство тоді панувало в регіоні.[xviii]

Зображення К’ахк’-Тілів-Чан-Чаахка на стелі 2 з Наранхо ( промальовка І. Грехема)

Втім, існують підстави вести мову про зв’язок Тіпан-Чен-Віца не лише з Са’алем. Як ми вже сказали раніше, панелі із зображенням гравців у м’яч є унікальною знахідкою для Белізу. А проте такі монументи добре відомі археологам і епіграфістам, що вивчають городища Петену: Ла-Корону, Ель-Перу, Ушуль, Сапоте-Бобаль та інші. З політичного погляду ці міста поєднує одна важлива обставина: вони усі визнавали зверхність могутнього Канульського царства. На панелях з Ушуля та Ла-Корони показано як місцеві правителі грають у м’яч проти своїх сюзеренів, «Священних Канульських Владарів». Можна, отже, припустити, що існувала ціла система підтвердження лояльності з боку залежних царів своєму гегемонові через участь у спортивних змаганнях. Але чи належав Тіпан до числа васалів Кануля? У цьому випадку зв’язок міг бути опосередкованим, адже принаймні на початку власного правління са’альський цар К’ахк’-Тілів-Чан-Чаахк визнавав над собою зверхність «Священного Канульського Владаря» Йукноом-Йіч’аахк-К’ахк’а. Щоправда, після поразки у війні 695 року вплив Кануля в регіоні, імовірно, дещо зменшився, але у нього із Са’алем були спільні вороги, отже, навряд союзницькі контакти цілком перервали.[xix]

Панель з Ла-Корони, на якій показано гру місцевого правителя проти свого сюзерена, «Священного Канульського Владаря»

Підбиваючи підсумки, можна сказати, що знайдені монументи дають підстави говорити про Тіпан-Чен-Віц як важливий центр культури майя класичної доби у Центральному Белізі, столицю впливового царства. Археологічні розкопки в городищі стартували порівняно нещодавно і, поза сумнівом, на дослідників ще очікують важливі відкриття, які допоможуть скласти повніше уявлення про історію Тіпана. Усі донині знайдені монументи з Тіпана були пов’язані зі «Спорудою A-1», однак є підстави думати, що їх ще за давніх часів вилучили із оригінального контексту. Археологи сподіваються прояснити це питання в майбутньому і відшукати нові монументи. Висловлювалося зокрема припущення про існування в Тіпані ієрогліфічних сходів, частиною яких могли бути монументи 3 і 4. Нові написи могли б допомогти з’ясувати назву царства Тіпан у давнину, уточнити характер його зв’язків із сусідами. Поки що на підставі непрямих доказів дослідники дійшли попереднього висновку, що Тіпан повторив шлях багатьох інших царств майя класичної доби. До середини VI століття він, імовірно, був під впливом Кукуля, а після поразки цього царства у війні 562 року став васалом Са’аля і за його посередництва потрапив до орбіти впливу Кануля.

* Третій знак у блоці В1 – це Т578. Він зображує кільце з елементами води всередині і є, імовірніше за все, стилізованим зображенням водної хвилі. Найцікавіше, що в тіпанському написі він абсолютно чітко супроводжується доповненням Т78, ma. На вазі К0771 ми його бачимо з таким самим підтвердженням, тільки записаним через Т142: 558.578:142, ba-T578-ma. У словниках чоланських мов немає слова «хвиля», але воно є в юкатекському, і закінчується саме на –m:  yaam, “ola, onda de agua”. Оскільки подвійна голосна в юкатекській, як правило, відповідає аспірованій в східночоланських, можна припустити для Т578 читання YAHM. При цьому блоки В1-С1 тіпанського напису є прямим відповідником підпису біля котячої фігури на К0771: YAHM-ma hi-HIX. Другий знак у блоці В1 може бути напівстертим Т109, CHAK, отже, в цілому випадку повний напис має вигляд:

HUK-CHAM BOLONLAJUUN ka-se-wa CH’AM-wa TIWOOL-CHAK?-YAHM-ma HIX

«У день 7 Кімі 19 числа місяця Касев той, хто взяв (м’яч?) – Тівооль Чак (?) Йахм Хиш (Павук – Великий (?) Оцелот Хвиль)» (примітка В. Талаха).